Украинская поэзия - ТОП 50 лучших книг

«Веселий цвинтар» Василя Стуса – поетична збірка, для якої характерні мотиви самотності і боротьби, філософське осмислення світу***. У ній ліричний герой постає морально і літературно зрілим, сповненим натхнення сказати світові своє поетичне слово. Світову славу митцю принесли збірки «Палімпсести», «Круговерть», «Веселий цвинтар», «Час творчості». Василь Стус – український поет-шістдесятник, майстер філософсько-сатиричної творчості, політв’язень СРСР, Герой України.

Катерина Бабкіна – письменниця і сценарист, автор поетичних книжок «Вогні святого Ельма» й «Гірчиця», збірки оповідань «Лілу після тебе» та значної кількості публікацій українською і в перекладах російською, англійською, шведською, німецькою, польською та французькою мовами. У видавництві «Фоліо» 2013 року вийшов друком роман К. Бабкіної «Соня». «Знеболювальне і снодійне» – нова й очікувана поетична збірка найяскравішої української поетки, значна кількість текстів з котрої ще до виходу книги стали цитованими й улюбленими. «Поезія Катерини Бабкіної, – за влучним висловом Ірини Славінської, – це ранка на обвітрених губах, яка ніколи не заживає».

Нет ничего интересней жизни... Часть самых сокровенных дум в этом писании.

У цьому виданні маловідомої і невідомої спадщини видатного українського поета-лірика і полум’яного борця за незалежність України – козака петлюрівської армії у 1918–1919 роках – Володимира Сосюри вміщено високопатріотичні вірші періоду визвольних змагань і ліричні шедеври 1920-х років, частина яких була покалічена радянською цензурою. Тут представлено твори, які не друкувалися за життя поета (поема «Мазепа» та деякі вірші), що зберігалися в недоступних для читачів сховищах спецхранів або поширювалися в копіях як найпопулярніші зразки дисидентської літератури. У книзі вперше друкуються документи із архівно-слідчої справи дружини поета Марії Гаврилівни Сосюри, репресованої у листопаді 1949 року, яку було згодом реабілітовано за відсутністю складу злочину. У науковій розвідці Сергія Гальченка розкриваються невідомі сторінки життя і творчості неординарної особистості – українського поета Володимира Сосюри.

«Палімпсести» Василя Стуса – це одна з найбільш відомих поетичних збірок автора, наповнена філософсько-експресіоністичними образами шляху, долі, смерті і боротьби***. У ній відображені внутрішні переживання автора власного арешту, численні стилістичні прийоми увиразнюють поетику віршів. Світову славу митцю принесли збірки «Палімпсести», «Круговерть», «Веселий цвинтар», «Час творчості». Василь Стус – український поет-шістдесятник, майстер філософсько-сатиричної творчості, політв’язень СРСР, Герой України.

«Дорога» Миколи Бажана – філософська поезія, лейтмотивом якої є роздуми ліричного героя над суперечливістю людських доль, над складністю торування власного шляху***. Світову славу письменнику принесли твори «Будівлі», «Гофманова ніч» «Нічні концерти», «Гетто в Умані», «Розмова сердець», «Дорога», «Політ крізь бурю», «Безсмертя», «Данило Галицький», «Нічні роздуми старого майстра» тощо. Микола Бажан – український поет, культуролог, енциклопедист, творив здебільшого у експресіоністично-бароково-романтичному стилі.

«Круговерть» Василя Стуса – поетична збірка, для якої характерні натурфілософські роздуми над красою світу, які поєднуються з життєствердними закликами до духовної боротьби***. Світову славу митцю принесли збірки «Палімпсести», «Круговерть», «Веселий цвинтар», «Час творчості». Василь Стус – український поет-шістдесятник, майстер філософсько-сатиричної творчості, політв’язень СРСР, Герой України.

Поет, кіносценарист, драматург, перекладач, мислитель, громадський діяч, політик, лауреат Шевченківської премії і Державної премії СРСР Іван Драч (нар. 1936 р.) свого часу стрімко увірвався в літературу «шістдесятників» і своєю оригінальною поезією наробив чимало галасу. В кінематографі саме за сценаріями Драча було створено низку справді культових фільмів – «Пропала грамота», «Криниця для спраглих», «Камінний хрест». Його поезію добре знають і люблять не тільки в Україні, а й далеко за її межами. У видавництві «Фоліо» вийшли друком книжка поетичних перекладів і статей митця «Наближення» (2008) та збірки поезій «Сивим конем» (2011) і «Тощо» (2013). До видання увійшли вірші Івана Драча із циклів «Самоідентифікація», «Коли своєволить сваволя» та «SатирикоN», написані в останні роки, в яких поет чуйно вловив найтонші вібрації сучасності.

Поезії Олександра Олеся «З журбою радість обнялася», «Чари ночі», «О слово рідне! Орле скутий!» – це глибокі ліричні роздуми над плинністю життя, над вічною боротьбою радощів і смутку, над долею рідного слова. Шлях людини – постійні запитання, які лишаються без відповідей. Ліричний герой переконаний, що треба ловити короткі моменти краси, адже «загине все без вороття». Насичені яскравими метафорами, вірші Олександра Олеся гармонійно поєднують сугестивні та медитативні елементи.

«Базар» Емми Андієвської – поетична збірка, для якої характерні виразні сюрреалістичні образи та багатство дисонансів***. Світову славу письменниці принесли прозові твори «Герострати», «Роман про людське призначення», «Подорож», «Джалапіта», «Тигри», «Казка про яян», поетичні збірки «Народження ідола», «Наука про землю», «Вілли над морем», «Міражі», «Міста-валети», «Шухлядні краєвиди» та ін. Емма Андієвська – українська письменниця та художниця, яка працює у стилі сюрреалізму та герметизму.

«Гетто в Умані» Миколи Бажана – експресіоністична поема, в якій автор піднімає болючу тему нелюдської жорстокості німців до євреїв під час Другої світової війни***. Світову славу письменнику принесли твори «Будівлі», «Гофманова ніч» «Нічні концерти», «Гетто в Умані», «Розмова сердець», «Дорога», «Політ крізь бурю», «Безсмертя», «Данило Галицький», «Нічні роздуми старого майстра» тощо. Микола Бажан – український поет, культуролог, енциклопедист, творив здебільшого у експресіоністично-бароково-романтичному стилі.

Наша збірка містить найкращі українські пісні XX століття. 1950— 1980-ті роки подарували нам цілу плеяду талановитих композиторів і поетів, які створили майже дві сотні прекрасних українських пісень. Такі пісні, як «Два кольори» Олександра Білаша і Дмитра Павличка, «Кохана» Ігоря Поклада та Ігоря Бараха, «Червона рута» і «Водограй» Володимира Івасюка, «Черемшина» Василя Михайлюка і Миколи Юрійчука, «Дикі гуси» Ігоря Поклада і Юрія Рибчинського, «Край, мій рідний край» Миколи Мозгового, «Верба» Едуарда Ханка і Юрія Рибчинського завоювали серця не тільки наших співвітчизників, а й європейців і любителів нашої пісні на американському континенті та у далекій Австралії. Ці пісні, а також багато інших ви знайдете на сторінках цього видання, до того ж книжка містить розповіді про історію їх створення та долю творців та виконавців цих пісень.

В сборник «Кабы не радуга» вошли избранные стихи прошлых лет и написанные в последние два года. Их главный герой – время, история, пласты которой наслаиваются один на другой и предстают в парадоксальном смешении. Для поэзии Б. Херсонского также характерны библейский подтекст, христианские и иудейские мотивы. Мифологические герои живут рядом с реальными людьми и оживают в тех стихах, которые сам автор называет «биографической лирикой». Название этого сборника связано с библейской Книгой Бытия, где радуга символизирует завет между Богом и Ноем: нового по-топа уже не будет. Это обещание, обетование звучит на фоне трагических событий последних лет, которые наполнены тревожным ожиданием. Ряд стихотворений последних лет публикуются впервые.

Пісні Марусі Чурай – це романтично-трагічні історії про кохання, про смуток розлуки, про біль невірності. Чорноброва чарівниця, яка отруїла Гриця, аби не кохав двох – персонаж багатьох творів з української літератури. Маруся, яка журиться, що її коханий пішов у військовий похід – також класичний фольклорний образ. Багаті на порівняння та метафори, пісні Марусі Чурай добре знані любителям народної творчості.

У виданні листи Тараса Шевченка і його адресатів уперше зведено у хронологічному порядку в цілісний корпус. У листах розгорнуто низку цікавих епізодів із життя митця і його оточення, зафіксовано промовисті побутові та настроєві подробиці тощо. Перед читачем епістолярію постають живі постаті тих, кого поет любив і перед ким міг відкритися, Шевченко виповідає найсокровенніші переживання, ділиться задумами та мріями. Перша книга містить 207 листів Тараса Шевченка та до нього за 1839–1857 рр.: від найранішого відомого листа поета до останнього з Новопетровського укріплення. Епістолярій дає змогу глибше пізнати життя Шевченка під час навчання в Академії мистецтв, його подорожей Україною, розкриває духовні страждання митця на засланні. Листи – часом єдине джерело відомостей про окремі грані Шевченкової біографії та творчості цих років.

У творчості майже кожного видатного поета є те, що минає разом з часом, і те, що залишається надовго або й назавжди. Довге життя судилося поезіям епохальних поетів ХХ століття – Павла Тичини (1891—1967) та Максима Рильського (1895—1964), чия творча спадщина збагатила скарбницю української та світової літератури.

Олександр Афонін – людина, відома в Україні своїми науковими статтями та полемічними публікаціями, в яких розглядається роль книги у формуванні людської особистості, стосунки української влади й книжкового середовища. Водночас він є автором шести збірок поезій, що вийшли друком у видавництві «Фоліо» та отримали схвальну оцінку читачів. Олександр Афонін не пише вірші, він живе віршами. Викликає здивування, як у прозі нашого буття, серед тієї непростої і проблемної щоденної роботи, яку він виконує як президент Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів, йому вдається відшукати поетичне слово, щоб описати свої по-юнацьки щирі відчуття такого мінливого і такого неосяжного світу природи і людей. Читаючи його поезію, мимоволі починаєш дивитися на світ його очима і перейматися його емоціями. Мабуть, тому поціновувачі поетичних творів Олександра Афоніна сприймають його поезію як духовні ліки від буденності життя.

До книги увійшли дві автобіографії письменника (1923, 1925), незавершене і ненадруковане за життя оповідання «Фавст» (1923), спогади про Григорія Косинку його матері Наталії Стрілець та дружини Тамари Мороз-Стрілець, а також вибрані оперативні документи про стеження за молодим талановитим майстром слова, що розпочалося ще напочатку 1920-х років. Із донесень таємних агентів (сексотів) формувалася справа-формуляр, яка велася фактично до арешту Г. Косинки і його розстрілу у грудні 1934 року.

В новую книгу Бориса Херсонского вошли избранные стихи, написанные в последние годы (2017–2020). Их темы разнообразны: здесь и философская, и религиозная, и интимная лирика, и поэтическое осмысление истории – как давней, так и современной. Значительную роль в книге играют детские воспоминания. Название ее связано с девятью музами, которые покровительствуют искусствам. Ироничные Оды, посвященные музам, делят книгу на девять частей, органично связанных между собой. За отстраненностью наблюдателя чаще всего скрывается острое эмоциональное переживание поэта, напряженный поиск смысла жизни.

Ця книга – справжній літопис невеселого життя найпопулярнішого й донині в Україні гумориста Остапа Вишні (1889–1956), який відбував сталінську «десятирічку» в концтаборах. Її упорядник, автор вступної статті й приміток, відомий літературознавець і архівіст Сергій Гальченко ще в 1989 році обстежив архіви Ухтпечлагу тодішньої Комі АРСР і зібрав матеріали, які вперше друкуються в такому повному обсязі. Основою праці стали документи слідчої справи за 1933–1934 роки та комплекс архівних матеріалів із двотомної справи-формуляра на Остапа Вишню, в якій зібрані донесення понад півсотні секретних агентів спецорганів за 1922–1955 роки. В процесі слідства, яке велося методами фізичного і психологічного натиску, Остап Вишня визнав «провину»: нібито він мав особисто вбити партійного лідера республіки П. П. Постишева, за що був покараний десятирічним ув’язненням у таборах особливого режиму. У книзі в хронологічній послідовності подаються записи із унікального документа тієї епохи – табірного щоденника Остапа Вишні – та…

У світі, мабуть, не існує людини, яка б не пам’ятала найщасливіших чи найтрагічніших днів свого життя. Але це лише окремі дні. Усі ж інші для більшості людей зливаються у суцільну строкату смугу за вікном рухомого потяга й нічим не відрізняються один від одного. Проте існує дуже незначна когорта людей з особливим поетичним відчуттям світу, яким, мабуть, Всевишнім даровано талант і вміння робити «стоп-кадр» у суцільному потоці буття і наповнювати змістом кожен прожитий день. Вони, на відміну від багатьох, чують, як росте трава, як сміється сонячний літній ранок, як розмовляють під поривами осіннього вітру між собою дерева, як створюють у небі дивовижні образи хмари… До цієї когорти належить і Олександр Афонін – громадський діяч і водночас людина з поетичною душею, для якого кожен день – це цілий Всесвіт, наповнений смислом, красою, любов’ю до життя, котрим він щедро ділиться зі своїми читачами.

Іван Драч (нар. 1936 р.) – неоднозначна фігура українського культурного простору. Поет, кіносценарист, драматург, перекладач, мислитель, політик, лауреат Шевченківської премії і Державної премії СРСР, кавалер ордену князя Ярослава Мудрого V ступеня (1996), Герой України (2006). Творчість Драча відома не тільки в Україні, а й далеко за її межами. В літературі доби «шістдесятників» його поезія свого часу наробила чимало галасу. В кінематографі саме за сценаріями Драча було створено низку справді культових фільмів – «Пропала грамота», «Криниця для спраглих», «Камінний хрест». До видання увійшли вірші, написані у 60—70-ті роки минулого століття, в яких чудово розкривається непересічний поетичний талант І. Драча.

Ім’я Івана Федоровича Драча (нар. 1936 р.) відомо не лише в Україні, а й далеко за її межами. Поет, кіносценарист, драматург, перекладач, мислитель, громадський діяч, перший голова Народного Руху України (1989), лауреат Шевченківської і Державної премій СРСР, кавалер ордену князя Ярослава Мудрого V ступеня (1996), Герой України (2006). Поезія Івана Драча виразно сучасна, масштабна, інтелектуальна, емоційно насичена, вона дозволяє читачеві повернутися в минуле, зазирнути в майбутнє, спонукає перейнятися тривогами нашого часу. До видання увійшли поезії із книжок «Противні строфи» (2005), «Із майбутньої книги» (2007), «Сивим конем» (2011), «SатирикоN. Pro i contra» (2015), в яких поет чуйно вловив найтонші вібрації сучасності.

«…Ветер буйный, век с тобою Море в разговоре: Заиграй с ним, буйный ветер, Спроси сине-море…»

Іван Драч (нар. 1936 р.)□– відомий український поет-шістдесятник, громадсько-політичний діяч, лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка, Герой України. Протягом більш як п’яти десятиріч літературної діяльності він видав багато збірок поезій, драматичних творів, перекладів, кіноповістей. І. Драчеві притаманні ерудиція, вимогливий смак, масштабність бачення художнього життя, проникливість і гострота характеристик, бездоганність стилю. Його поезія – це насамперед поезія запитань, а не відповідей, поезія поставлених проблем, спроба достукатися до людини.

У добірку поетичних творів Лесі Українки увійшли романтичні поезії «Ви щасливі, пречистії зорі», «Давня весна», «Хотіла б я піснею стати» і поема «Давня казка». У них – мрії ліричної героїні перемежовуються з особистим смутком. Сюжетно насичена поема «Давня казка» – про вічну суперечку матеріального і духовного, про людяність і жорстокість, які завжди поруч на життєвому шляху.

«Вітер з України» Павла Тичини – поетична збірка, у якій поєдналися громадянські мотиви з романтичною настроєвою лірикою***. Світову славу авторові принесли поетичні збірки «Сонячні кларнети», «Замість сонетів і октав», «В космічному оркестрі», «Плуг», «Вітер з України», публіцистичні видання «З минулого – в майбутнє», «Читаю, думаю, нотую», поеми «Шабля Котовського», «Сковорода», «Похорон друга», «З щоденникових записів». Павло Тичина – поет і перекладач, майстер українського символізму, який створив свій унікальний поетичний стиль – кларнетизм.

Ця книга – справжній літопис невеселого життя найпопулярнішого й донині в Україні гумориста Остапа Вишні (1889–1956), який відбував сталінську «десятирічку» в концтаборах. Її упорядник, автор вступної статті й приміток, відомий літературознавець і архівіст Сергій Гальченко ще в 1989 році обстежив архіви Ухтпечлагу тодішньої Комі АРСР і зібрав матеріали, які вперше друкуються в такому повному обсязі. Основою праці стали документи слідчої справи за 1933–1934 роки та комплекс архівних матеріалів із двотомної справи-формуляра на Остапа Вишню, в якій зібрані донесення понад півсотні секретних агентів спецорганів за 1922–1955 роки. В процесі слідства, яке велося методами фізичного і психологічного натиску, Остап Вишня визнав «провину»: нібито він мав особисто вбити партійного лідера республіки П. П. Постишева, за що був покараний десятирічним ув’язненням у таборах особливого режиму. У книзі в хронологічній послідовності подаються записи із унікального документа тієї епохи – табірного щоденника Остапа Вишні – та…

«Пісні» Дмитра Павличка – збірка, до якої увійшли найкращі зразки поетично-пісенної творчості автора***. Для цих творі характерна мелодійність та ритмічність, провідними мотивами у них є любов до рідної землі, роздуми над розмаїттям життєвих шляхів, інтимні переживання ліричного героя. Світову славу принесли митцю такі поетичні збірки як «Любов і ненависть», «Гранослов», «Таємниця твого обличчя», «З різних літ», «Час», «Золоте ябко». Дмитро Павличко – видатний український поет і перекладач, який працював у жанрах громадянської та інтимної лірики.

«Хвала сонцю»—це перша поетична збірка педагога Стецівської СШ Звенигородського району з багаторічним досвідом, з добрим і щирим серцем Любові Михайлівни Білозерської. Тонко відчуваючи життя, всі проблеми сьогодення, поетеса засвідчує своє ставлення до оточуючого її світу, співпереживає з односельцями, своїми учнями, стає їх літописцем.

«Сонячні кларнети» Павла Тичини – перша збірка автора, яка засвідчила неповторний поетичний талант митця***. Використовуючи багатство зорових та слухових образів, автор змальовує ніжні ліричні пейзажі, започатковуючи у книзі свій оригінальний ідіостиль творчості. Світову славу авторові принесли поетичні збірки «Сонячні кларнети», «Замість сонетів і октав», «В космічному оркестрі», «Плуг», «Вітер з України», публіцистичні видання «З минулого – в майбутнє», «Читаю, думаю, нотую», поеми «Шабля Котовського», «Сковорода», «Похорон друга», «З щоденникових записів». Павло Тичина – поет і перекладач, майстер українського символізму, який створив свій унікальний поетичний стиль – кларнетизм.

«Сказал нам русский царь: для русских не нужны заботы гражданина, я думаю за вас! Мой ум вас сторожит от чуждых нападений, от внутреннего зла… Отечество вам – флаг над гордыми дворцами, Россия – это я», – эти строки приводит в своем дневнике Тарас Григорьевич Шевченко (1814–1861), классик русской и украинской литературы, «кобзарь» (народный певец-сказитель), как его называли после выхода знаменитого сборника стихов. Тарас Шевченко стал символом украинской самостийности. Насколько это справедливо? Каким он был в действительности? На эти вопросы ответит дневник писателя – его сокровенные мысли. Кстати, он писал его по-русски. По-русски, и думал. Шевченко в последние годы стал фигурой, которая во многом разъединяет русскую и украинскую культуру. А всё могло бы быть наоборот…

В этом сборнике воспоминания, дорогие душе. Здесь любовь, боль, прощение и просто жизнь.

Нове видання вибраних творів Т. Г. Шевченка. Вперше публікуються в повному обсязі всі відомі ілюстрації до «Кобзаря», виконані на початку 1930-х років видатним художником-бойчукістом Василем Седляром (1899–1937). У форматi PDF A4 був сбережений видавничий дизайн

«Весна», «На шляху», «Назустріч» – це вірші Богдана-Ігоря Антонича, які увійшли до цієї невеличкої збірки та є яскравим прикладом натурфілософської лірики. Мотив єднання людини з природою, їхнього взаємопроникнення для його поезії є наскрізним. Манера письма Б.-І. Антонича – модерна, оскільки у ній наявні цікаві метафори і порівняння. Ніч, у рушницю якої хтось вклав зорі-кулі, ластівки, які записують початок дня у свою пташину книгу – світ природи постає в його віршах у романтично-символічних тонах.

Новая книга Бориса Херсонского – плод многолетней работы и глубокого интереса автора к эпохе т. н. «темного средневековья», которое, по словам Станислава Ежи Леца, бывает в каждом столетии. Многие из стихов как бы перебрасывают мостик между событиями минувших веков и современностью, не менее темной и трагической. Разумеется, в основном мы имеем дело с несуществующими городами, которые населяют вымышленные персонажи. Если святой Христофор – известнейший святой, то святой Бонифаций Выпрямленный – плод фантазии автора, как и герцог – изобретатель примитивной канализации. Бог и Сатана, ангелы и разнообразные черти и демоны населяют смысловое пространство этих стихов, но одним из главных персонажей является величественная романская и готическая архитектура и средневековая живопись. Отдельную часть книги составляет «Новый Естествослов» – стилизованные и иногда пародийные описания животных, птиц и насекомых, сопровождаемые нравственными поучениями в духе средневековья. В этот перечень вкрапляются стилизованные с…

До видання увійшли матеріали, що висвітлюють драматичну історію цькування видатного поета, перекладача, громадського діяча Максима Рильського (1895–1964). У 1920-ті роки його причетність до угруповання «неокласиків» викликала гострі напади офіційної критики, що закінчилося арештом Рильського у 1931-му. В жовтні 1947 року він знову зазнав безжально-несправедливої критики, відкритого політичного гоніння з боку літераторів і партійних діячів за «буржуазно-націоналістичний ухил, відсутність більшовицької ідейності». Дух тих часів живе у статтях, архівних матеріалах, поетичних творах, спогадах, промовах, резолюціях, що включені до цього збірника, як нагадування про жорстокі уроки тоталітаризму ХХ століття.

До видання ввійшли поетичні збірки Миколи Хвильового (1893–1933) «Молодість» та «Досвітні симфонії», а також вірші, що за життя автора друкувалися лише у різних періодичних виданнях. Буй-но-романтичній поезії Хвильового властивий вільний віршовий розмір та експресивний, повен жаргонних висловів оточення письменника словник. За словами відомого тогочасного літературного критика, він «мішає оливу з водою і роздвоюється між романтикою і занадто тверезими вимогами життя».

«Любов і ненависть. Вибране» Дмитра Павличка – вибрані поезії з першої збірки автора***. Вони представляють собою світ юнацьких мрій і розчарувань, першого кохання і спогадів дитинства. Світову славу принесли митцю такі поетичні збірки як «Любов і ненависть», «Гранослов», «Таємниця твого обличчя», «З різних літ», «Час», «Золоте ябко». Дмитро Павличко – видатний український поет і перекладач, який працював у жанрах громадянської та інтимної лірики.

«Шухлядні краєвиди» Емми Андієвської — найновіша збірка, в якій у традиційному для свого ідіостилю жанрі сонету авторка репрезентує свої рефлексії. Світову славу письменниці принесли прозові твори «Герострати», «Роман про людське призначення», «Подорож», «Джалапіта», «Тигри», «Казка про яян», поетичні збірки «Народження ідола», «Наука про землю», «Вілли над морем», «Міражі», «Міста — валети», «Шухлядні краєвиди» та ін. Емма Андієвська — українська письменниця та художниця, яка працює у стилі сюрреалізму та герметизму. На бажання авторки у книзі збережено особливості авторської мови відповідно до норм українського правопису 1929-1933 рр. та «Правописного словника» Гр. Голоскевича, а також особливості авторської пунктуації.

«Данило Галицький» Миколи Бажана — історична поема, в якій автор возвеличує патріотизм українського князя. Проектуючи події давнини на сучасні для митця реалії, автор закликає до відважності і патріотизму. Світову славу письменнику принесли твори «Будівлі», «Гофманова ніч» «Нічні концерти», «Гетто в Умані», «Розмова сердець», «Дорога», «Політ крізь бурю», «Безсмертя», «Данило Галицький», «Нічні роздуми старого майстра» тощо. Микола Бажан — український поет, культуролог, енциклопедист, творив здебільшого у експресіоністично-бароково-романтичному стилі.

«Поезії 1929-1940 років» Миколи Бажана – це добірка віршів, в яких гармонійно поєднані ідейне начало та метафоричне оздоблення***. Автор поезій експериментує з ритмікою та строфікою, використовує прийоми алітерації та асонансу. Світову славу письменнику принесли твори «Будівлі», «Гофманова ніч» «Нічні концерти», «Гетто в Умані», «Розмова сердець», «Дорога», «Політ крізь бурю», «Безсмертя», «Данило Галицький», «Нічні роздуми старого майстра» тощо. Микола Бажан – український поет, культуролог, енциклопедист, творив здебільшого у експресіоністично-бароково-романтичному стилі.

«Розмова сердець» Миколи Бажана – філософська поема, лейтмотивом якої є пошук ліричного героя гармонії з внутрішнім «я»***. Твір наповнений смутними настроями, неможливість знайти душевний спокій породжує внутрішній психологічний дискомфорт автора. Світову славу письменнику принесли твори «Будівлі», «Гофманова ніч» «Нічні концерти», «Гетто в Умані», «Розмова сердець», «Дорога», «Політ крізь бурю», «Безсмертя», «Данило Галицький», «Нічні роздуми старого майстра» тощо. Микола Бажан – український поет, культуролог, енциклопедист, творив здебільшого у експресіоністично-бароково-романтичному стилі.

«Труна Тімура» - філософсько-історична поезія, лейтмотивом якої є зображення жорстокості і нищівної сили завойовництва на прикладі відомої постаті середньоазіатського полководця Тимура (Тамерлана)***. Світову славу письменнику принесли твори «Будівлі», «Гофманова ніч» «Нічні концерти», «Гетто в Умані», «Розмова сердець», «Дорога», «Політ крізь бурю», «Безсмертя», «Данило Галицький», «Нічні роздуми старого майстра» тощо. Микола Бажан – український поет, культуролог, енциклопедист, творив здебільшого у експресіоністично-бароково-романтичному стилі.

«Політ крізь бурю» Миколи Бажана – психологічна поема, присвячена подіям Другої світової війни***. Головною героїнею твору є юна розвідниця, парашутистка Оксана, яка ризикує власним життям, залишаючись вірною великій меті – перемозі над фашизмом. Світову славу письменнику принесли твори «Будівлі», «Гофманова ніч» «Нічні концерти», «Гетто в Умані», «Розмова сердець», «Дорога», «Політ крізь бурю», «Безсмертя», «Данило Галицький», «Нічні роздуми старого майстра» тощо. Микола Бажан – український поет, культуролог, енциклопедист, творив здебільшого у експресіоністично-бароково-романтичному стилі.

Поезії «Гімн» та «Сікстинська Мадонна» Івана Франка – твори, в одному з яких ліричний герой постає борцем, а в іншому – шанувальником високого мистецтва. Дух вічного революціонера здолає усе заради волі, думки і науки, які нестимуть людям світло. Краса Сікстинської Мадонни не може підлягати сумнівам, адже її зображення – це відбиток вічності на полотні.

«Замість сонетів і октав» Павла Тичини – збірка верлібрів, лейтмотивом якої є ідея перемоги добра, актуальні громадянські мотиви тут перемежовуються з легкою настроєвою лірикою***. Світову славу авторові принесли поетичні збірки «Сонячні кларнети», «Замість сонетів і октав», «В космічному оркестрі», «Плуг», «Вітер з України», публіцистичні видання «З минулого – в майбутнє», «Читаю, думаю, нотую», поеми «Шабля Котовського», «Сковорода», «Похорон друга», «З щоденникових записів». Павло Тичина – поет і перекладач, майстер українського символізму, який створив свій унікальний поетичний стиль – кларнетизм.

Світ дитячих мрій, першого легкого смутку – лейтмотив поезії Лесі Українки. Пошуки прекрасного неодмінно пролягають крізь внутрішню чесність, волю та незламність. Морська тиша дарує ліричне натхнення, дитячі спогади спонукають до глибоких роздумів над життям. Лірика великої української поетеси вирізняється наскрізною філософічністю, а поривання до світла і правди є головними для ліричної героїні її поезій. Для маленьких читачів творчість письменниці відкриє чарівний світ ліричного звучання дійсності.

Голодомор – не єдина трагедія українського народу. Друга не менша трагедія – знищення мозку нації, адже коли знищується мозок нації, то це веде до її жахливого занепаду. У біографічних довідках про авторів, твори яких увійшли до антології «Невідоме Розстріляне Відродження», не подано причин арешту та кримінальних статей, за якими їх судили: всі вони однакові – якщо не УВО (Українська Військова Організація), яка «ставила своєю метою організацію контрреволюційних повстанських сил», то «активна контрреволюційна діяльність, спрямована на повалення Радянської влади і встановлення української буржуазно-демократичної республіки», а то й зовсім безглузді – замах на членів уряду, праця на іноземну контррозвідку і т. д. Більшість прізвищ цих письменників невідомі ширшому колу читачів і майже усі твори, які увійшли до цієї антології, публікуються вперше після загибелі їхніх авторів. На читача чекають цікаві відкриття. Повість Петра Голоти «Алькеґаль» дуже нагадує легендарний твір Венедикта Єрофєєва «Москва-Пєтушкі»,…

Голодомор – не єдина трагедія українського народу. Друга не менша трагедія – знищення мозку нації, адже коли знищується мозок нації, то це веде до її жахливого занепаду. У біографічних довідках про авторів, твори яких увійшли до антології «Невідоме Розстріляне Відродження», не подано причин арешту та кримінальних статей, за якими їх судили: всі вони однакові – якщо не УВО (Українська Військова Організація), яка «ставила своєю метою організацію контрреволюційних повстанських сил», то «активна контрреволюційна діяльність, спрямована на повалення Радянської влади і встановлення української буржуазно-демократичної республіки», а то й зовсім безглузді – замах на членів уряду, праця на іноземну контррозвідку і т. д. Більшість прізвищ цих письменників невідомі ширшому колу читачів і майже усі твори, які увійшли до цієї антології, публікуються вперше після загибелі їхніх авторів. На читача чекають цікаві відкриття. Повість Петра Голоти «Алькеґаль» дуже нагадує легендарний твір Венедикта Єрофєєва «Москва-Пєтушкі»,…